Вірш “Моя любове! Я перед тобою…” увійшов до збірки “Над берегами вічної ріки” (1977), яка стала її поверненням в літературу після 16-річної “тиші”, спричиненої цензурними заборонами через участь у дисидентському русі.
Ліна Костенко
“Хай буде легко. Дотиком пера…” – Ліна Костенко
Вірш «Хай буде легко. Дотиком пера…» увійшов до збірки «Неповторність» (1980), яка стала знаковою подією в українському літературному житті й ознаменувала повернення поетеси після тривалого мовчання.
“Недумано, негадано…” – Ліна Костенко
Поезія «Недумано, негадано…» була написана у 1977 році та увійшла до знакової збірки «Неповторність» (1980), яка символізувала повноцінне повернення поетеси до літературного життя після багаторічної заборони на друк через її участь у дисидентському русі.
“Маруся Чурай” – Ліна Костенко
Роман “Маруся Чурай” був написаний в епоху брежнєвського “застою” і став формою інтелектуального та духовного спротиву тоталітарній системі. Його шлях до читача був складним: рукопис пролежав у видавництві шість років через звинувачення цензорів.
“По сей день Посейдон посідає свій трон…” – Ліна Костенко
Вірш “По сей день Посейдон…” є одним із найпотужніших екологічних та філософських висловлювань в українській поезії. Його фінал інтерпретується як прояв “трагічного стоїцизму”, характерного для покоління шістдесятників, зокрема Василя Стуса.
“Сніг у Флоренції” – Ліна Костенко
Драматична поема «Сніг у Флоренції» – це рефлексія поетеси над долею митця в умовах тоталітаризму та осмислення того шляху компромісу, яким вона свідомо не пішла. Поема продовжує традицію української інтелектуальної драми, започатковану Лесею Українкою.
“Життя іде і все без коректур…” – Ліна Костенко
Вірш “Життя іде і все без коректур…” має особливе біографічне значення, адже був опублікований у 1977 році у збірці “Над берегами вічної ріки”, яка ознаменувала повернення поетеси до друку після 16-річного періоду вимушеного мовчання через радянську цензуру.
“Страшні слова, коли вони мовчать” – Ліна Костенко
Вірш “Страшні слова, коли вони мовчать” написаний у період її “внутрішньої еміграції”, коли Ліна Костенко понад 16 років писала “в шухляду” через цензуру. Твір відображає актуальні для шістдесятників питання про місію митця та силу слова.
“Дума про братів неазовських” – Ліна Костенко
Драматична поема Ліни Костенко “Дума про братів неазовських” зображує останню подорож трьох козаків, яких везуть на страту до Варшави навесні 1638 року.
“Доля” – Ліна Костенко
Вірш “Доля” Ліни Костенко концентровано виражає її життєве і творче кредо. У ньому втілено філософські роздуми про місце митця у світі, про відповідальність за кожне слово та про готовність платити за правду найвищу ціну.