«Приблуда» Степана Васильченка — оповідання 1925 року про безпритульного хлопчика Мишка, якого діти переповненого дитячого будинку ховають під ліжком, доки сувора завідувачка не відкриває своє добре серце.
«Перекличка» Карпа Гулака — документальне оповідання-спогад про голодомор 1933 року, у якому староста четвертого класу щоранку називає прізвища однокласників і чує, що їх уже немає. Короткий текст без жодного зайвого слова перетворюється на реквієм за дітьми, які не дожили до літа.
«Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» Олександра Гавроша — весела пригодницька повість про закарпатського силача, який із вокзального вантажника стає зіркою цирку й чемпіоном, а потім підкорює арени Європи, Америки та Японії, не втрачаючи доброго серця і почуття гумору.
«Незнаному воякові» Олега Ольжича — цикл із тридцяти двох віршів про безіменного підпільника, який проходить шлях від гімназиста до загиблого борця, тож поет творить суворий портрет людини волі.
«Захочеш і будеш!..» Олега Ольжича — короткий вірш-напучування про те, що воля відкриває в людині приховану силу, але робить її відповідальною перед власним сумлінням.
«Залюблені в сонце (Друга історія Марійки і Костика)» Степана Процюка — повість про те, як Марійка і Кость пережили першу серйозну сварку, помирилися й зробили своє кохання дорослішим.