«Заповіт» був написаний у ніч на Різдво, що надає йому особливого сакрального значення як символу народження надії для всієї нації. Через імперську цензуру у 1867 році вірш було надруковано лише в обсязі перших восьми рядків. Твір став основою для понад 150 музичних творів, але всенародним гімном стала мелодія Гордія Гладкого.
Павло Зайцев був не лише видатним науковцем, а й активним учасником визвольних змагань, працюючи в уряді УНР, що дало йому змогу глибше зрозуміти політичну вагу Шевченка. Його монографія вважається однією з найґрунтовніших праць у світовому шевченкознавстві, оскільки вона вільна від радянської ідеологічної цензури.
«Жизнь Куліша» стала інтелектуальним заповітом для наступних поколінь українців, вказуючи на пріоритет освіти та праці. Важливою є «хуторська філософія» автора — переконання, що Україна має відроджуватися через внутрішню культуру, а не через зовнішні політичні бунти.
Повість «Душниця» була написана ще до подій 2014 року, проте вона виявилася пророчою у багатьох аспектах, зокрема в описах війни на Півострові та психології людей, що живуть у тіні конфлікту. Твір перекладено кількома мовами та включено до шкільної програми з літератури як зразок сучасної підліткової прози.
Юрій Федькович написав цю трагедію ямбом, вона налічує близько 1700 рядків, що робить її дуже динамічною для сценічного втілення. Твір відображає ідеї Кирило-Мефодіївського братства про слов’янську єдність, зокрема через образ воєводи, який визнає гуцулів братами.
Юрій Федькович написав цю поему під час військової служби в австрійській армії, що пояснює мотиви ностальгії у творі. Твір став важливою відповіддю на москвофільські тенденції того часу, продемонструвавши силу живої народної мови. Образ Довбуша у цій поемі значно омолоджений порівняно з історичним прототипом для підсилення трагізму.