Василь Стефаник

Новела “Катруся” є одним із ключових творів першої збірки Василя Стефаника «Синя книжечка» (1899), яка одразу утвердила за ним репутацію новатора. У цьому творі Стефаник досліджує межові стани людської душі, трагедію селянського життя в умовах соціального гніту.

Новела “Марія”, написана у 1916 році, ознаменувала повернення Василя Стефаника до літературної творчості після майже п’ятнадцятирічної паузи. Поштовхом до цього стали події Першої світової війни, що несли смерть і руйнування його рідній Галичині.

«Святий вечір» досліджує трагедію екзистенційної самотності літньої жінки. Геній Стефаника полягає у використанні символічного світла Святого вечора не для того, щоб дати надію, а щоб кинути різке, невблаганне світло на безодню людського відчаю.

В основі новели “Новина” лежить реальна подія, що сталася восени 1898 року в селі Трійця на Покутті. Вдівець Михайло, доведений до відчаю голодом, втопив у річці Прут свою молодшу доньку, а старша випросилася.

Прототипом головного героя новели “Камінний хрест” став реальний односелець Василя Стефаника — Штефан Дідух, який, емігруючи до Канади, поставив на своєму полі кам’яний хрест. Стефаник, будучи свідком цієї події, художньо переосмислив її, створивши узагальнений образ-символ трагедії всього українського народу.