📘Гримить!..
Рік видання (або написання): 1880 рік написання. Вперше вірш був опублікований у львівському журналі “Світ” (1882 р.) у складі циклу “Веснянки”. Пізніше увійшов до першого розділу “De Profundis” другого видання збірки “З вершин і низин” (1893 р.). Повна назва, що зустрічається в перших публікаціях, – “Гримить! Благодатна пора наступає…”.
Жанр: Громадянська (політична) лірика, що майстерно використовує форми пейзажної лірики. Твір є новаторським синтезом фольклорної традиції (веснянки) та революційної поезії.
Літературний рід: Лірика.
Напрям: Ранній модернізм.
Течія: Твір є яскравим прикладом синтезу реалізму та неоромантизму. Реалістичні риси виявляються у відображенні дійсних суспільних настроїв епохи. Неоромантичні риси включають культ боротьби, героїчний пафос та акцент на інтуїтивному, ірраціональному передчутті майбутніх змін (“тайна дрож”).
⌚Місце, час, географія та історичний контекст дії
Дія твору розгортається на алегоричному тлі, що відображає суспільно-політичну атмосферу в Галичині кінця 1870-х — початку 1880-х років, яка на той час перебувала у складі Австро-Угорської імперії. Цей період характеризувався подвійним гнітом українського населення: соціальним з боку іноземних панівних верств та національним, що виявлялося в обмеженні прав і полонізації. Аграрна реформа 1848 року не вирішила земельного питання, породивши десятиліття гострих соціальних конфліктів. У цьому контексті образ “спраглої землі” набуває конкретного історичного значення, вказуючи на земельну скруту селянства. 1880 рік застає 24-річного Франка в епіцентрі радикального руху, після першого ув’язнення, що лише зміцнило його революційні переконання. Твір написано під впливом соціалістичних ідей, а фраза “тайна дрож пронимає народи” (у множині) вказує на ширший, загальноєвропейський контекст очікування соціальних революцій.
📚Сюжет твору (стисло)
Ліричний герой спостерігає за наближенням грози. Він відчуває, як уся природа завмерла в очікуванні: спрагла земля чекає на життєдайний дощ, а повітря пронизує “розкішная дрож”. З заходу насувається темна хмара, і лунає грім, що віщує благодатну зливу. У другій частині вірша ця картина природи переноситься на людське суспільство. Поет стверджує, що народи так само охоплені таємним трепетом очікування. Мільйони людей чекають на щасливі зміни. Хмари на небі стають алегорією майбутнього, яке, подібно до весни, оновить людство. Твір завершується тим самим потужним і ствердним вигуком “Гримить!”, що символізує невідворотність і близькість як природної грози, так і суспільних перетворень.
📎Тема та головна ідея
Тема: Пробудження природи як розгорнута алегорія неминучого пробудження суспільства від політичного застою, соціального та національного гніту.
Головна ідея: Утвердження революційних змін як “благодатної пори” — очисної, життєдайної та невідворотної стихії; апологія боротьби за нове, справедливе життя та віра в неминучість соціального переродження.
👨👩👧👦Головні герої (персонажі)
Ліричний герой: Спостерігач, що тонко відчуває процеси, які відбуваються як у природі, так і в суспільстві. Він сповнений оптимізму та віри у краще майбутнє. Для нього грім — це не грізний звук, а провісник благодатних змін, на які чекають мільйони. Він сприймає суспільне збурення як неминучу і позитивну силу.
Народи (мільйони): Узагальнений образ пригноблених мас, які перебувають у стані напруженого очікування “щасливої зміни”. Вони є тією “спраглою землею”, що чекає на “плодотворну зливу” соціального оновлення. Це колективний герой, що уособлює рушійну силу майбутніх перетворень, причому не лише українського народу, а й пригноблених класів усіх націй.
♒Сюжетні лінії
Природна: Перша строфа створює динамічну картину природи в очікуванні грози. Описується спрагла земля, бурхливий вітер та темна хмара, що насувається із заходу. Усе пронизане передчуттям життєдайної зливи, а грім сприймається як благодатний знак цієї події.
Суспільно-алегорична: Друга строфа переносить акцент на людське суспільство. Народи, подібно до природи, охоплені “тайною дрожжю” в очікуванні великих змін. Грозові хмари тут постають як “плідної будущини тіни”, а майбутні соціальні потрясіння порівнюються з весною, що оновить людство. Ця лінія розкриває алегоричний зміст твору.
🎼Композиція
Твір складається з двох шестирядкових строф (секстин), побудованих на основі розгорнутого психологічного паралелізму. Перша строфа змальовує картину природи, а друга — аналогічний стан суспільства. Обидві строфи завершуються рефреном “Гримить!”. Цей вигук є емоційним, звуковим та смисловим центром поезії. Винесений в окремий рядок, він ритмічно розриває текст, імітуючи раптовий удар грому і підкреслюючи неминучість подій. Віршовий розмір — амфібрахій, що своїм хвилеподібним ритмом ідеально передає відчуття наростання напруги, тремтіння та коливання стихії. Римування — паралельне (суміжне): ААВВВ.
⛓️💥Проблематика
Проблема суспільного оновлення: Твір порушує питання про необхідність кардинальних змін у суспільстві, прагнення до справедливості та кращого майбутнього для мільйонів людей.
Взаємозв’язок людини і природи: Поет використовує явища природи (грозу) як метафору для осмислення складних соціальних процесів, показуючи їхню закономірність та неминучість. Ця єдність макрокосму (всесвіту) і мікрокосму (людства) надає революційним змінам статусу об’єктивного закону всесвіту.
Історична неминучість змін: У вірші звучить ідея про те, що соціальні перетворення є таким самим об’єктивним і невідворотним процесом, як і явища в природі.
Віра в майбутнє: Проблематика твору пронизана оптимістичним поглядом на прийдешні зміни, які, попри свою бурхливість, сприймаються як благодатні та оновлюючі.
🎭Художні особливості (художні засоби)
Психологічний паралелізм: Композиція твору побудована на паралельному зображенні стану природи (очікування грози) і стану суспільства (очікування соціальних змін).
Символізм: Грім — символ прийдешньої революції; спрагла земля — алегорія знедоленого народу; темна хмара — символ грізної, але плідної зміни; злива — символ очищення та нового життя; весна — символ оновлення суспільного ладу.
Епітети: благодатна пора, розкішная дрож, спрагла земля, плодотворної зливи, бурхливий вітер, темная хмара, красна весна.
Метафора: “Ті хмари — плідної будущини тіни”. Особливо значущою є оксюморонна метафора “розкішная дрож”, що передає амбівалентне почуття страху і водночас насолоди від передчуття змін.
Персоніфікація: “Жде спрагла земля”, “вітер… гуляє”, “природу… дрож пронимає”.
Гіпербола: “Мільйони чекають щасливої зміни” — підкреслює всенародний, масовий характер революційних очікувань.
Анафора (полісиндетон): Повторення сполучника “І” на початку рядків створює ефект нагнітання напруги та пришвидшення подій.
Алітерація: Накопичення звуків “р”, “г”, “ж”, “з” (“Гримить!”, “розкішная дрож”) фонетично відтворює гуркіт грому та наростання тривоги.
🔖Примітки та корисна інформація щодо автора та твору
Вірш “Гримить!..” є одним із найяскравіших зразків громадянської лірики Івана Франка періоду його активної громадсько-політичної діяльності та захоплення соціалістичними ідеями. Написаний у 1880 році, він став маніфестом нового, революційно-демократичного напряму в українській літературі. У творі синтезовано національно-визвольні прагнення та інтернаціональні соціалістичні ідеї. Ця поезія стала одним із наріжних каменів українського модернізму та заклала основи для подальших філософських творів поета, зокрема “Гімну” (“Вічний революціонер”) та “Каменярів”.