Володимир Самійленко

Володимир Самійленко написав твір “Сміливий чоловік” у ранній період своєї творчості. Вірш був настільки гострим та відвертим, що не публікувався за життя автора через цензурні обмеження.

Поет був активним учасником Братства тарасівців і виступав за повне національне відродження України. Іван Франко високо цінував сатиричний талант автора, називаючи гумор невідлучною рисою його творчості. Микола Зеров зазначав, що у творах Самійленка народний сміх поєднується з витонченою літературною манерою.

Володимир Самійленко, відомий під псевдонімом Сивенький, написав вірш “На печі” як гостру відповідь на пасивність української еліти під час святкування сторіччя «Енеїди». Іван Франко влучно назвав цю поезію врочистою піснею українських лінощів.

Працюючи нотарем та чиновником у земських установах, а пізніше в міністерствах УНР, автор щодня стикався з прототипами свого «Діяча». Твір став універсальним застереженням проти тих, хто перетворює служіння народу на бізнес чи засіб кар’єрного зростання.

Вірш «Не вмре поезія» вважається програмним твором, який підняв питання виживання української культури до загальнолюдського філософського рівня. У 1960-х роках постать Самійленка стала символічною для українських дисидентів, а його могила в Боярці — місцем їхніх зустрічей.