Павло Тичина, видатний український поет-модерніст, написав «Золотий гомін» у період творчого розквіту, коли його стиль «кларнетизм» поєднував музику, природу та емоції. Поема відображає його свідчення подій Української революції 1917 року.
Павло Тичина
“Гаї шумлять…” – Павло Тичина
Вірш «Гаї шумлять…» увійшов до першої збірки Павла Тичини (1891–1967) – «Сонячні кларнети» (1918) і є взірцем його унікального стилю — «кларнетизму», що поєднує символізм, імпресіонізм та музичність поетичного слова.
“Ви знаєте, як липа шелестить…” – Павло Тичина
Цей вірш є одним із найперших і найчистіших взірців унікального стилю Павла Тичини — “кларнетизму”, який полягає у синтезі поезії, музики та живопису. Він виник на перетині музичної, художньої та літературної освіти поета, помноженої на вплив європейського модернізму, засвоєного через творчість Михайла Коцюбинського.
“Блакить мою душу обвіяла…” – Павло Тичина
Вірш Павла Тичини (1891–1967) “Блакить мою душу обвіяла…” є одним із ранніх творів поета, написаним у 1907 році. Він вважається “невеличкий шедевром, що захоплює своєю простотою і глибиною”.
“Арфами, арфами…” – Павло Тичина
«Арфами, арфами…» є квінтесенцією унікального стилю раннього Павла Тичини — кларнетизму. Цей стиль характеризується синтезом мистецтв (поезії, музики, живопису), філософією «всеєдності» та довершеною музичністю.