Григорій Квітка-Основ'яненко

Григорій Квітка-Основ’яненко написав оповідання “Підбрехач” у зрілий період творчості, коли Харків був потужним центром українського культурного відродження. Автор використовує маску оповідача Грицька Основ’яненка — мудрого селянина, що дозволяло вести довірливу бесіду з народом.

Оповідання “Пархімове снідання” базується на народному сюжеті та пояснює походження популярної приказки про очі, що бачили, що купували. Автор майстерно використовує власне знання побуту Слобожанщини, оскільки сам народився поблизу Харкова.

Повість «Маруся» є першим прозовим твором нової української літератури, написаним народною мовою. Григорій Квітка-Основ’яненко написав її, щоб спростувати поширену на той час думку, ніби українська мова придатна лише для створення комічних творів.

Цікаво, що назву “Купований розум” твору дав Пантелеймон Куліш у своєму виданні, тоді як оригінальна назва була “Малоросійська биль”. Своєю творчістю, зокрема цим оповіданням, Квітка-Основ’яненко доводив самодостатність української мови та її придатність для серйозної прози.

Оповідання «Салдацький патрет» стало своєрідним літературним маніфестом , написаним як полемічна відповідь тим, хто вважав українську мову «мужицькою» і непридатною для створення серйозної прози. Твір довів її багатство та життєздатність.

Повість «Конотопська відьма» увійшла до списку 100 найкращих творів української літератури за версією українського ПЕН-клубу. Твір має численні театральні адаптації, зокрема гучну постановку Івана Уривського в Театрі ім. Івана Франка (2023), та екранізації.