📘Втеча звірів або новий бестіарій

Доня (Філія, Лада): Головна героїня, дівчинка, яка є символом невинності, щирості та надії на відновлення космічного ладу. На відміну від дорослих, вона здатна розуміти мову звірів і співчувати їм, виступаючи посередницею між світом людей і світом природи. Протягом подорожі вона проходить ініціацію, розвиває свої магічні здібності та, за задумом авторки, здобуває місію «маленької богині», що має гармонізувати Всесвіт.

Каспар: Таємничий хлопчик, що насправді є дуже давньою істотою, прототипом якої є історична постать Каспара Гаузера. Він стає провідником і захисником Доні. Переживши в дитинстві ув’язнення в підземеллі, він обрав життя поза людським соціумом, серед звірів, ставши їхнім другом та оборонцем. У творі він є втіленням мудрості, співчуття та глибокого розуміння природи.

Звірі: У повісті вони виступають не як алегоричні фігури, а як повноцінні персонажі та колективні моральні агенти. Вони наділені свідомістю, почуттями, власною гідністю та правом на моральне судження. Втомившись від людської жорстокості та перетворення їх на «рабів», «їжу та сировину», вони приймають свідоме рішення назавжди покинути людство, збудувавши для цього Ковчег.

Відсутня Людина: Дорослі люди у творі є переважно узагальненою, безликою антагоністичною силою. Вони є причиною екологічної та духовної катастрофи. Їхня фактична відсутність у новому світі, який творять звірі, символізує те, що для сучасної людини, яка втратила духовні цінності, у цьому світі вже немає місця.

Подорож Доні та Каспара: Основна сюжетна лінія, що має риси квесту. Вона починається із зустрічі героїв та їхнього рішення вирушити на пошуки Єдинорога, щоб дізнатися причини великої втечі звірів. Ця мандрівка, сповнена магічних перетворень, зустрічей з різними тваринами та небезпек, веде героїв до усвідомлення глибини прірви між людиною та природою і завершується на березі моря, де вони стають свідками відплиття Ковчега.

Втеча звірів: Це наскрізна сюжетна лінія, що є рушійною силою всього твору. Вона розкривається через розмови з тваринами, уривки з книги «Aphologia animalia» та фінальну сцену на березі моря. Ця лінія представляє колективну дію всього тваринного світу, їхню підготовку до втечі, будівництво Корабля та остаточне прощання із Землею, яку спотворили люди.

Твір має риси повісті-притчі та складається з дванадцяти розділів. Його структура є нелінійною та поєднує основну оповідь про подорож Доні й Каспара з вставними філософськими мініатюрами, стилізованими під уривки зі старовинної книги «Aphologia animalia». Ці вставки, що є частиною «нового бестіарію», присвячені різним реальним та міфічним тваринам (Феніксу, Єдинорогу, Дракону, Вовкам та іншим) і подають їхнє символічне осмислення з біоцентричної, а не антропоцентричної перспективи. Таке чергування сюжетних епізодів та притчевих роздумів поглиблює філософське звучання твору і підсилює його жанрову специфіку.

Екологічна та духовна криза людства: Твір гостро ставить проблему руйнівного впливу людини на довкілля, що є наслідком глибинної духовної кризи, байдужості, жорстокості та споживацтва.

Антропоцентризм та його наслідки: Повість критикує світогляд, за якого людина вважає себе «вінцем творіння» і ставиться до природи лише як до ресурсу, що призводить до розриву первісної гармонії та єдності.

Відповідальність та провина: У центрі твору — питання відповідальності людства за свої дії та його колективної провини перед світом природи, яку це людство вперто не бажає усвідомлювати.

Екзистенційна самотність і втеча: Проблема втечі розглядається не як прояв слабкості, а як єдиний можливий акт збереження власної гідності та сутності у ворожому та нестерпному світі.

Втрата невинності: Твір порушує проблему зіткнення чистого, невинного дитячого світосприйняття з цинічним та прагматичним світом дорослих, що втратив здатність до співчуття та любові.

Символізм: Твір насичений глибокими символами. Ковчег — це символ порятунку життя від людства, мобільний притулок. Сад уособлює ідеальний світ, втрачену гармонію, тоді як світ людей постає Мертвим Садом, духовною пусткою. Дуалістичний образ Птаха (Чорного і Білого), важливий для міфології авторки, символізує шлях через біль та самотність (Чорний Птах) до надії та віри (Білий Птах).

Алюзії та інтертекстуальність: Ключовою є алюзія на біблійний міф про Ноїв ковчег, який радикально переосмислюється. Сама назва «новий бестіарій» відсилає до середньовічного жанру, який авторка наповнює новим екологічним та етичним змістом, здійснюючи його інверсію.

Магічний реалізм: Художній світ повісті поєднує реалістичне зображення екологічних проблем із казковими, міфологічними та фантастичними елементами: тварини розмовляють, статуя оживає, герої здатні на магічні перетворення. Цей прийом дозволяє висвітлити реальні проблеми у яскравій та незвичній формі.

Притчевість: Оповідь має характер філософської притчі, де конкретний сюжет слугує для вираження універсальних ідей та моральних настанов, спонукаючи читача до роздумів про власне місце у світі.

«Втеча звірів або новий бестіарій» є одним із ключових творів Галини Пагутяк, що яскраво репрезентує її унікальний світогляд та стиль, який критики відносять до українського магічного реалізму. Наскрізні мотиви твору — самотність, відчуженість та втеча — глибоко закорінені в особистій біографії та екзистенційних переживаннях письменниці. Історія створення самої книги є метафорою її змісту: рукопис двічі губився, і авторці доводилося відновлювати його, що символізує ідею порятунку та надії, центральну для повісті. Радикально переосмислюючи жанр бестіарію, Пагутяк зміщує фокус з алегоричного опису тварин на моральний осуд людства, що робить твір потужним екологічним та етичним маніфестом, особливо актуальним в епоху Антропоцену.