📘Мавка Вербинка
Рік видання (або написання): твір написано у 1923 році. Вперше опубліковано того ж року у складі збірки казок «Нечиста сила» як спільне видання київського видавництва «День» та друкарні «Чорномор» у місті Каліш (Польща). Цей факт подвійного місця видання є символічним, адже відображає нерозривний зв’язок української еміграційної культури з материковою Україною.
Жанр: літературна казка з елементами фольклору та реалістичної прози.
Літературний рід: епос.
Напрям: модернізм. Твір відповідає ключовим ознакам цього напряму: активне використання міфології, зображення виняткових героїв у незвичайних обставинах, утвердження гармонії людини і природи та протест проти бездуховності й жорстокості.
Течія: неоромантизм.
⌚Місце, час, географія та історичний контекст дії
Дія відбувається в умовному українському лісі, що є уособленням гармонійного світу природи. Час дії конкретно не визначений, проте загальна атмосфера (пани-мисливці, лісникова хатка) вказує на кінець XIX — початок XX століття. Географічні назви, окрім «московських лісів», з яких прийшли вовки-зайди, відсутні, що надає оповіді узагальненого характеру. Історичний контекст написання твору є надзвичайно важливим: автор, перебуваючи в еміграції після поразки Української Народної Республіки, створює алегоричну картину боротьби добра і зла. Поява хижих вовків з «московських лісів», які поводяться «як вдома», є прямою алегорією на імперське нашестя та загрозу, що порушує мирне життя в Україні.
📚Сюжет твору (стисло)
У лісі починається паніка через прихід панів-мисливців. Лісова фея Мавка Вербинка, донька Лісовика, кидається допомагати пораненим звірам. Вона лікує підстреленого Зайчика, а потім натрапляє на молоду Кізочку, яка поранила ноги й не може втекти. Щоб урятувати її, Мавка вперше показується людині — доброму місцевому ліснику. Вона благає його захистити тварину. Лісник, який завжди з повагою ставився до лісових духів, забирає Кізочку до себе і згодом, дотримуючи слова, відмовляється продати її багатому паничу. Через деякий час у лісі з’являються хижі вовки з «московських лісів», які починають тероризувати місцевих звірів. Лісник вирішує їх винищити й копає для них яму-пастку. Одного вечора, перевіряючи її, він сам випадково падає туди, опинившись віч-на-віч зі спійманим вовком. У відчаї він кличе на допомогу. Його крик чує Мавка. Вона з батьком Лісовиком валять велике дерево через яму, і лісник рятується. На знак подяки він варить величезний казан каші та влаштовує для всіх лісових мешканців і духів веселий бенкет.
📎Тема та головна ідея
Тема: зображення гармонійних взаємин між світом людей та одухотвореним світом природи, який персоніфіковано в образах добрих фантастичних істот. Твір досліджує можливість співіснування та взаємодопомоги між двома, на перший погляд, антагоністичними світами.
Головна ідея: уславлення доброти, милосердя, чуйності та взаємодопомоги як універсальних цінностей, що об’єднують усе живе; засудження жорстокості, несправедливості та хижацького ставлення до природи. Центральною для задуму автора є ідея «реабілітації» так званої «нечистої сили» — свідома спроба показати традиційно ворожі людині фольклорні образи як носіїв добра, мудрості та справедливості.
👨👩👧👦Головні герої (персонажі)
Мавка Вербинка: центральна героїня, втілення активного, діяльного добра. Її ім’я «Вербинка» є символічним і відсилає до верби — сакрального для української культури дерева, що уособлює життя та зв’язок зі світом духів. Вона — мудра організаторка «лісової служби порятунку», смілива, турботлива та ініціативна. Її поетична зовнішність — темно-синє волосся, очі кольору фіалок та голос, подібний до дзвону дзвіночків, — підкреслює її неземну красу.
Лісник: ключовий позитивний герой з людського світу, ідеал людини, що живе в гармонії з природою. Він «ніколи не уражав звірів», поважав Лісовика і навіть залишав для Мавки молочну кашку. Його образ втілює ідею про те, що не всі люди є ворогами природи; він стає містком між двома світами.
Лісовик: батько Мавки, мудрий і справедливий володар лісу. Він уособлює могутню, споконвічну силу природи. Його початкова роздратованість через людську жорстокість змінюється на готовність допомогти, коли він бачить доброту Лісника, що свідчить про його здатність розрізняти добро і зло за вчинками, а не за походженням.
Вовки: зграя хижаків, що прийшли з «московських лісів». Вони зображені як нахабні, жорстокі та глузливі зайди-розбійники, що порушують мир та усталений порядок у лісі. Ці персонажі є алегоричним уособленням зовнішньої агресивної сили, імперського нашестя.
Мисливці та панич: антиподи Лісника, уособлення зла, бездумної агресії та руйнівних сил. Вони представляють споживацьке, жорстоке ставлення до природи, для них ліс — лише територія для розваг.
♒Сюжетні лінії
Взаємини світу природи та світу людей: ця лінія розкривається через контрастне зображення двох типів людей. З одного боку — жорстокі пани-мисливці, які несуть смерть і страждання. З іншого — добрий лісник, який живе в гармонії з природою, поважає її закони та мешканців, і за це отримує від них любов та допомогу. Ключовим моментом є «об’явлення» Мавки, де фантастичне проникає в реальність через акт довіри.
Порятунок і вдячність: ключова лінія, що демонструє принцип взаємодопомоги. Мавка рятує тварин, а потім, ризикуючи, звертається до лісника за порятунком для Кізочки. Лісник, дотримавши слова, здобуває остаточну довіру лісових духів. Коли він сам опиняється у смертельній небезпеці, Мавка та Лісовик рятують його, що завершує коло взаємної вдячності та добра.
🎼Композиція
Експозиція: у лісі панує тривога через появу мисливців. Чорновухий Заєць сповіщає всіх про небезпеку.
Зав’язка: Мавка Вербинка, розбуджена звуками полювання, усвідомлює загрозу і негайно починає діяти, скликаючи на допомогу інших лісових духів-хух.
Розвиток подій: Мавка надає першу допомогу пораненим тваринам. Вона вперше в житті стає видимою для людини, звертаючись до доброго Лісника з проханням врятувати Кізочку. Лісник дотримує слова, захищаючи тварину від панича. Пізніше в лісі з’являються вовки-зайди, і Лісник починає на них полювати, копаючи пастку.
Кульмінація: драматична напруга сягає апогею, коли Лісник випадково падає у власноруч викопану «вовчу яму» разом із хижаком. Герой опиняється на межі загибелі.
Розв’язка: Мавка та її батько Лісовик приходять на порятунок і валять дерево, яке стає містком для Лісника. Вдячний Лісник варить для всіх лісових духів величезний чавун каші. Цей фінальний бенкет є символом остаточного примирення та встановлення гармонійного союзу між доброю людиною та одухотвореною природою.
⛓️💥Проблематика
Етична: одвічна боротьба добра і зла, проблема морального вибору людини, вірності даному слову.
Екологічна: відповідальність людини за збереження природи, критика антропоцентричного, споживацького світогляду.
Філософська: протиставлення духовних цінностей (життя, співчуття, гармонія) матеріальним (гроші, розвага, влада), що розкривається у конфлікті між Лісником та паничем.
Світоглядна: руйнування вкорінених у народній свідомості стереотипів та страхів перед «потойбічним» світом природи, його «облагородження».
Національно-політична: алегоричне зображення проблеми захисту рідної землі від зовнішніх загарбників («вовки-зайди з московських лісів»).
🎭Художні особливості (художні засоби)
Персоніфікація: тварини та міфічні істоти наділені людськими рисами, вони розмовляють, відчувають, мислять, що дозволяє розкрити їхні характери та ідею єдності всього живого.
Фольклорні та міфологічні образи: автор творчо переосмислює персонажів української демонології (Мавка, Лісовик, Хухи), зображуючи їх не злими («нечистою силою»), а добрими захисниками природи.
Зменшувально-пестлива лексика: широке використання слів, як-от «сестричка», «Зайчик-Вуханчик», «Кізонька», «хатинка», створює ніжну, казкову та довірливу атмосферу.
Порівняння: у творі використано яскраві порівняння для створення виразних образів: очі Мавки — «як фіалки», її голос — «неначе задзвонили навколо сині дзвіночки».
Символізм: твір насичений символами: Ліс як живий організм; Полювання як бездумна агресія; Молочна каша як ритуал примирення та подяки.
🔖Примітки та корисна інформація щодо автора та твору
Василь Королів-Старий (1879–1943) — український письменник, художник, громадський діяч, учасник Української революції 1917–1921 років. За фахом він був ветеринаром, що мало визначальний вплив на його творчість: він підходив до міфології як до системи знань про природу, а його Мавка діє як «лісовий ветеринар». Після поразки визвольних змагань емігрував до Чехословаччини, де написав свої найвизначніші твори. Казка «Мавка Вербинка» увійшла до збірки «Нечиста сила» (1923). У цій збірці автор свідомо прагнув «реабілітувати» образи української міфології, показавши їх не ворожими, а добрими силами природи. Ця творчість в умовах еміграції була актом культурного будівництва, спрямованим на збереження та розвиток національної ідентичності.