📘Лілея
Рік видання (або написання): написано 25 липня 1846 року, м. Київ. Вперше опубліковано вже після смерті автора у львівській газеті «Слово» у 1862 році.
Жанр: соціально-романтична балада.
Літературний рід: ліро-епос.
Напрям: романтизм із потужними елементами критичного реалізму.
Течія: –
⌚Місце, час, географія та історичний контекст дії
Дія твору розгортається в українському селі у першій половині XIX століття, за часів кріпосного права. Балада є одним із ключових творів періоду «трьох літ» (1843–1847), етапу, коли остаточно сформувався революційно-демократичний світогляд поета. На написання твору вплинули подорожі Шевченка Україною під час роботи в Археографічній комісії, де він збирав фольклорні матеріали, зокрема оповіді про долі кріпаків та панську сваволю. У 1846 році Шевченко зблизився з членами Кирило-Мефодіївського товариства, що ставило за мету скасування кріпацтва , тому твір можна розглядати не просто як сентиментальну історію, а як завуальований політичний маніфест проти існуючого ладу.
📚Сюжет твору (стисло)
Твір починається з діалогу двох квітів: Лілеї та «королевого цвіту». Лілея, плачучи, розповідає свою історію. Вона була людиною, дочкою кріпачки та пана. Її мати рано померла від туги, проклинаючи пана. Після смерті матері пан забрав дівчинку до себе у палати, де вона виросла, не знаючи, що є його дочкою-байстрям. Коли пан поїхав, люди, які його ненавиділи, спалили його будинок, а на дівчині зігнали всю свою злість. Її, невинну, жорстоко принизили: обстригли коси, накрили ганчіркою, глузували з неї та плювали. Не витримавши знущань, вона померла взимку під тином, бо ніхто не пустив її до хати. Навесні на тому місці вона проросла білою квіткою-лілеєю. Тепер ті самі люди, які її занапастили, милуються її красою, називають «лілеєю-снігоцвітом» і прикрашають нею себе. У фіналі Лілея з болем звертається до Бога з питанням, навіщо він дав їй красу, щоб веселити тих, хто вбив її та матір.
📎Тема та головна ідея
Тема: зображення страждань та трагічної загибелі дівчини-кріпачки, що стали прямим наслідком панської жорстокості, бездуховності громади та глибинної несправедливості кріпосницького ладу.
Головна ідея: гнівний осуд кріпосницької системи, що калічить і нищить людські долі, красу та духовність, і водночас висловлення глибокого співчуття її знедоленим жертвам. Ідейний пафос концентрується у фінальному питанні до Бога, яке виводить твір на філософський рівень роздумів про сенс краси та справедливості у жорстокому світі.
👨👩👧👦Головні герої (персонажі)
Лілея: головна героїня, незаконнонароджена дочка пана. За життя була доброю та вродливою дівчиною, але зазнала знущань і гонінь від людей. Після смерті вона перетворюється на прекрасну квітку, що символізує її невинну душу, стаючи образом-докором та уособленням невмирущої пам’яті про скоєний злочин.
Мати Лілеї: кріпачка, жертва панської сваволі, яка все життя страждала через свою долю та померла молодою, залишивши доньку сиротою.
Пан: злий і безвідповідальний кріпосник, батько Лілеї. Він є уособленням деспотичної, аморальної та безвідповідальної влади, що є першопричиною трагедії.
Люди (громада): зображені як жорстока, безлика маса, що переносить свою ненависть до пана на його безневинну дитину. Шевченко показує, як кріпацтво розбещує не лише панів, а й самих поневолених, вбиваючи в них милосердя та перетворюючи жертв на катів для ще слабших.
Королевий цвіт: символічний «брат» Лілеї, мовчазний слухач її сповіді. Він уособлює природу як єдине співчутливе середовище, на відміну від жорстокого світу людей.
♒Сюжетні лінії
Доля Лілеї: центральна сюжетна лінія, що простежує життєвий шлях героїні від народження до трагічної смерті та її подальшого метаморфозного перетворення на квітку. Ця лінія розкриває її страждання як байстря, сироти та жертви людської жорстокості.
🎼Композиція
Твір побудований у новаторській формі драматичного монологу-сповіді. Композиція має кільцеву (рамкову) структуру, оскільки твір починається і закінчується майже однаковим риторичним питанням («За що?..»/«Нащо?..»), що підкреслює безвихідь ситуації та посилює звинувачувальний пафос.
Експозиція: риторичне питання Лілеї, яке задає тон усьому твору.
Зав’язка: усвідомлення героїнею свого соціального статусу як причини людської ненависті: «Я не знала, що байстря я».
Кульмінація: поєднання фізичної трагедії (смерть) і фантастичного дива (перетворення на квітку).
Розв’язка: фінальне риторичне питання-звинувачення, адресоване вже не лише людям, а й вищим силам, самому Творцю.
⛓️💥Проблематика
Соціальна нерівність та кріпосницький гніт: проблема абсолютної безправності простої людини та необмеженої сваволі панівної верстви.
Трагедія жінки-покритки та її дитини: проблема тавра «байстря», що прирікає людину на суспільний осуд, відторгнення та самотність.
Жорстокість та моральна деградація суспільства: проблема співучасті громади у цькуванні беззахисної жертви, що свідчить про руйнацію базових людських цінностей.
Несумісність краси та духовності з жорстокою реальністю: філософська проблема знищення прекрасного у світі, де панує насильство.
Проблема теодицеї (виправдання Бога): глибоке теологічне питання про справедливість вищих сил у світі, сповненому зла, виражене у фінальному риторичному питанні героїні.
🎭Художні особливості (художні засоби)
Фольклорна основа: сюжет базується на поширеному мотиві метаморфози — перетворення людини на рослину, що єднає твір з народними баладами. Проте Шевченко «транспонує фольклорний мотив у соціальний вимір», використовуючи фантастику для викриття реальності.
Символізм: ключовим є образ лілеї, що традиційно символізує чистоту, невинність та цнотливість. Її білий колір контрастує з моральним брудом навколишнього світу.
Антитеза: твір побудований на гострих протиставленнях: краса і потворність, невинність і гріховність, життя і смерть, зневага до дівчини за життя і захоплення квіткою після її смерті.
Риторичні питання та звертання: є структурною та емоційною основою твору, надаючи йому характеру напруженого діалогу з цілим світом («За що?», «Нащо?»).
Персоніфікація та анімізм: природа у творі (розмова квітів, сльози-роса) постає живою та співчутливою, на відміну від жорстоких людей.
🔖Примітки та корисна інформація щодо автора та твору
Балада «Лілея» належить до періоду «трьох літ» і є яскравим прикладом поєднання романтизму з гострою соціальною критикою. Існують один чорновий і три чистові автографи твору, що свідчить про ретельну роботу поета над текстом. Твір надихнув композитора Костянтина Данькевича на створення балету «Лілея» (1940). У 2013 році було знято фільм за мотивами балади. Сучасні дослідники розглядають твір також у феміністичному ключі, як маніфест проти гендерного насильства в патріархальному суспільстві , а мотив перетворення іноді трактують як вплив східної філософії на світогляд Шевченка.